Допоки пам’ятаєм Шевченка слова

Який чудовий рідний край:

дрімучий ліс, зелений гай,

прозоре море, чисте поле –

і вся ця багата, прекрасна земля –

моя Батьківщина, моя Україна,

любов і надія моя!

Зазнала багато країна моя:

і горя, і болю, і сльози лила.

Хотіли скорити її вороги:

татари і турки, й фашисти були.

І кожен хотів увірвати собі

частинку, коханої нами, землі.

Пліч-о-пліч вставали Вкраїни сини

і землі свої боронили вони,

тож злякано бігли усі вороги,

здолати вкраїнців вони не змогли.

Бо є у нас таємниця одна:

Всім разом – ніяка біда не страшна.

І буде до тих пір Україна жива,

допоки пам’ятаєм Шевченка слова.

Що в єдності сила, лиш разом завжди

здолаєм і біди, і злі ми часи.

Я вірю, що буде країна моя –

прекрасна держава і дружна сім’я! 

                                   7 грудня 2008