Київщино рідна, мій лелечий раю...

Зазирнула я в своє віконце

і побачила калинові кущі,

чисте небо, де так тепло гріє сонце

і так щедро падають дощі.

Квіти, що красують в холодочку

й рідна мати, що працює у садочку.

І так тепло, ніжно стало на душі,

що живу я саме на українській землі.

Тут почула першу колискову,

сіла у колиску барвінкову,

де відчула ніжні руки мами

й говорила першими словами.

Де над річкою колишуться тополі,

золотяться колоски у чистім полі.

Де в яру не спочивають гострі коси

і вмивають їх прозорі роси.

Де завжди веде мене дорога

до гостинного батьківського порогу.

Де щаслива вся моя сім’я –

це рідна українська земля!