Вівторок, 20.11.2018, 14:35
Горностайпільське НВО ЗОШ І -ІІІ ст.-дитячий садок

 КАЗКА ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОШЕНЬ

Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    КАЗКА ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОШЕНЬ

    Казка… Її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні визначення.

    Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Кожній людині для того, щоб розвиватися, необхідно перш за все знати:
    • своє походження (Хто я, звідки взявся і яким є мій родовід?);
    • про оточуючих (Хто вони – свої та чужі, як їх можна розрізняти? Чого можна навчитись у іншої людини? Як це знадобиться мені в майбутньому?);
    • про свій шлях (Як знайти свій шлях? Як ставити свою мету і досягати її?);
    • про своїх помічників (Як їх розгледіти і не втратити?);
    • про віру і місію (Навіщо я прийшов у цей світ? Якою є моя віра у власні сили? Як зробити світ світлішим, добрішим?).

    Якщо звернутись до знайомих нам казок, то відразу можна сказати, що їх герої шукають відповіді саме на ці питання. А разом із героями і кожна людина поповнює свою «життєву скриньку» нормами і правилами поведінки, важливими людськими цінностями.
    Казкотерапія – це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов’язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.
    Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників:
    • активності;

    • самостійності;

    • емоційності;

    • творчості;

    • зв’язного мовлення.

    Казкотерапія – це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з навколишнім світом.
    Казка – це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники вперше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть самостійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто – негативний. Ї хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.
    Казкотерапія – це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.
    Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.
    Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.
    Педагоги дошкільних закладів та батьки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам’ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши незрозуміле, то це допоможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться роз’язувати самостійно.
    Казкотерапія – це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

    ПРИЙОМИ РОБОТИ З КАЗКОЮ.

    1. Аналіз казок.

    Мета: усвідомлювати; інтерпретувати те, що приховане за кожною казковою ситуацією, за конструкцією сюжету, за поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирається відома казка.
    Після прослуховування казки дітьми їм ставиться низька запитань:
    – Як ви вважаєте, про що (про кого) ця казка?
    – Хто з героїв вам найбільше сподобався (не сподобався)?
    – Як ви гадаєте, чому той або інший герой здійснював ті або інші вчинки?
    – Придумайте, що було б, якби головний герой не зробив певного вчинку?
    – Як ви вважаєте, якби в казці були тільки хороші герої (або тільки погані герої), то що це була б за казка?
    – Навіщо в казці є погані та хороші герої?
    (Запропонована форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років).
    Аналіз казок і казкових ситуацій може бути побудований у формі як індивідуальної роботи, так і групової дискусії, де кожна дитина висловлює свою думку щодо того, що «зашифровано» в тій або іншій казковій ситуації.
    2. Розповідь казок.
    Мета: розвивати фантазію, уяву, здатність до творчої самореалізації, зв’язне мовлення.
    Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи.
    Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, які беруть або не беруть участь в казці. Наприклад, як би казку про Колобка розповіла Лисиця, Баба-Яга або Василиса Премудра.
    3. Переписування казок.
    Переписування і дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині чимось не подобається сюжет, розвиток подій, ситуацій, кінцівка казки тощо.
    Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні персонажі, дитина сама обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану розвиток подій і знаходить той варіант розв’язання ситуацій, що дозволяє їй позбутися внутрішнього напруження – у цьому полягає психокоригувальний сенс переписування казки.
    4. Постановка казок за допомогою ляльок.
    Мета: удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай з якихось причин дитина не може собі дозволити проявити.
    Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно корегувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.
    5. Складання казок.
    Мета: виявити внутрішні конфлікти та ускладнення.
    Дитина може складати казку, самостійно обираючи тему або за заданою першою фразою. У першій фразі дорослий може повідомити про головних героїв і місце дії. У власній казці дитина відображає свою проблемну ситуацію і способи її ров’язання.

    Казкотерапія.« Чому сніг білий»

    Було це давним-давно, коли вся наша планета Земля була зовсім безбарвна. Жили тоді на світі чотири сестри, чотири великих майстрині. Звали їх Зима, Весна, Літо і Осінь. Зима була найстарша з сестер і наймудріша, Весна - найвеселіша і непосидюча, Літо - прекрасна і некваплива, а Осінь - задумлива й сумна. Дізналися сестри від перелітних птахів, що Земля - безбарвна планета, і вирішили її розфарбувати, свою майстерність показати. Зібрали вони побільше баночок з фарбами і пензлики всіх розмірів, Зима дістала з кишеньки Чарівну книгу, прочитала заклинання - і в ту ж мить сестри опинилися на нашій Землі. Справді, все навколо було зовсім безбарвне. Взяли майстрині свої фарби з пензликами і взялися за роботу. Навіть сестриця Літо майже не відпочивала, навіть Весна не стрибала, навіть Осінь забула засмучуватися. Але тільки от біда-ніяк вони не могли домовитися, що яким кольором розфарбовувати. Пофарбує Весна який-небудь квіточка синім, а Літо його в червоний переробить. Весна тут же кричить: "Ах, ти, негідниця, навіщо все зіпсувала!" "Не зіпсувала, - відповідає Літо, - а прикрасила." І почнуть сперечатися, шуміти і лаятися. Тут Зима швидше біжить, їх рознімати-заспокоює. І так кожен день. Те Осені не до смаку, як Літо жабенят розфарбувала, то Літу не подобається, як у Весни яблуневі квіти вийшли. Втомилася Зима від цих сварок, стала думати, чим би справі допомогти. Думала-думала і придумала. Вона ж була наймудріша з сестер. До того ж у неї однієї була Чарівна книга. От якось ввечері зібрала вона всіх разом, і каже: "Ах, сестриці мої милі! Не набридло нам лаятися і сваритися?" "Ох, як набридло, Зимо!" - Відповідають сестри. "Ось послухайте-но, що я придумала," - сказала Зима. Запропонувала вона розділити рік на чотири рівні частини і кожній сестрі свого часу Землю розфарбовувати. Тоді ніхто ні з ким сперечатися не буде, кожна по своєму смаку і характеру все буде робити. А наприкінці року можна буде вирішити, хто ж з них найкраща майстриня. Зраділи сестри: Весна весело застрибала і в долоні заплескала, Літо Зиму ніжно обійняла, навіть сумна Осінь посміхнулася. Поділили вони фарби й пензлі порівну, зважили, кому за ким починати працювати.

    Першою випало Весні фарбувати.

    Підхопила вона свої фарби з пензликами і відправилася. Сестриця Літо в затінку прилягла відпочити, Осінь в куточок присіла і задумалася, а Зима вирішила за Навесні наглядати. Знає Зима легковажний характер своєї молодшої сестрички, боїться, як би та чогось не нашкодили через свою непосидючість. Дивиться-так і є: почала Весна яскраво-зеленою фарбою розфарбовувати березові листочки, які з нирок викльовуються, та побачила великого метелика і за нею побігла. А береза так і стоїть, наполовину безбарвна. Закричала Зима: "Куди ти, куди? А як же листочки?"- Але сестриці вже й слід прохолов, тільки весняний переливчастий сміх в повітрі дзвенить. Знайшла тоді Зима у себе точно таку ж зелену фарбу, стала далі березу розфарбовувати. А Весна наздогнала метелика, мазнув по ній жовтим і знову відволіклася, задивилася на фіалки-вони у старого пня розпускалися. Закінчує Зима берізку, а сама примічає, що навколо робиться. Дивиться: метелик недорозфарбований пурхає. Зима-то вже старенька була, за метеликами бігати їй було важкувато. Дочекалася вона, поки той на дерево сяде, і цілком його розфарбувала. Прекрасна метелик-лимонниця вийшла.... І так весь весняний час Зима за роботою сестрички доглядала. Втомилася Зима від цих турбот і думає: "Ну, зараз Літо почне фарбувати, вона у нас серйозна, за неї доробляти не доведеться, відпочину трохи ..." Сестриця Літо за пензлики взялася, все розфарбовує акуратно, нічого недофарбованого не залишає. Тільки скоро втомилася вона, лягла під кущик і задрімала. А біля ставка каченята вилупилися, запищали. Побачила це Зима, спробувала Літо розбудити, та не змогла. Літо лише на інший бочок повернулась і далі солодко сопе. А хіба можна чекати, поки ця Ледарка виспиться? Безбарвні каченята, того й гляди, загубляться. Взяла Зима свої фарби, стала каченят розфарбовувати. Сестриця Літо потім прокинулася, потягнулася, попрацювала-попрацювала, і стало їй жарко. Знову вона в холодку ніжиться, а в лісі тим часом суниця встигає, на лузі нові квіти розпускаються. Зима цілими днями клопочеться, то ягоди, то квіти, то гриби розфарбовує ...Але ось літній час закінчився, стала сестриця Осінь землю прикрашати. Та так старанно працює, ні на хвилиночку не присяде відпочити. Подивилася на неї Зима і думає: "Як славно! Нарешті у мене буде перепочинок." Але тільки Зима в крісло сіла зручніше і розкрила свою улюблену книгу, як почула, що Весна і Літо сердито кричать, а Осінь, здається, гірко плаче. Поспішила Зима на шум. "Що трапилося?"-Питає. Сестрички Весна і Літо відразу до неї: "Ти дивись, що ця противна Осінь робить! Ми такі красиві зелені кольори для листя і трави підібрали, а вона все псує! .." Бідна Осінь ридає, в два струмка сльози ллються в неї по щоках. Посуворішала Зима: "Ах, сестриці мої любі! Скоро ж ви забули нашу умову! Адже коли ви фарбували, Осінь вам не заважала! Якщо будете лаятися так сваритися, я вас миттю додому відправлю і ніколи більше Землю розфарбовувати не дозволю!" Грізно виблискували у Зими очі і вже діставала вона з кишеньки свою Чарівну книгу.


    Від цих справедливих слів і холодного зимового блиску зніяковіли Весна і Літо, засоромилися, стали у Зими і Осені прощення просити. А сестриця Осінь все схлипує: "Адже вони, Зима, всі мої улюблені жовті та червоні фарби перекинули. Чим же мені тепер розфарбовувати?" Перестала Зима очима виблискувати, погладила Осінь по золотистої голівці і віддала їй свої баночки з жовтим, червоним, оранжевим.Так ось і вийшло, що коли прийшов час Зими, у неї тільки біла фарба і залишилася. А з неба сніг безбарвний сиплеться, і багато його летить. Взяла тоді Зима свою найбільшу кисть, почала сніг і лід білим розфарбовувати, потім взяла тонкий пензлик, стала білі візерунки на вікнах будинків малювати. І зайця з зайчиха білим розфарбувала, і ціле сімейство куріпок. Працює Зима, не сумує, ще й пісеньки співає. Спочатку здивувалися сестри: чому у Зими все біле виходить? А потім зрозуміли, в чому справа, зібрали, скільки у кого фарб залишилося, Зимі принесли і низько вклонилися їй: "Ах, Зимо, ти своїх сил і фарб для нас не шкодувала, уму-розуму нас вчила. Візьми, тут трохи залишилося, може бути, тобі знадобиться! " Посміхнулася Зима, ласкаво на сестриць глянула. Залишками червоної фарби вона білим куріпкам брови розфарбувала, снігуру рожеві грудки зробила. Жовтим кольором маленьким пташинки Королькам яскраві шапочки намалювала. А потім, все, що залишалося в баночках, на прикрашання новорічної ялинки витратила. Як побачили сестри цю ялинку, так разом ахнули і дружно сказали: "Ну, Зима, ти з нас найбільша майстриня!" - І за руки взялися, стали навколо ялинки кружляти. Веселий і різнобарвний Новий рік вийшов, то-то раділи і діти, і дорослі. А Зима близько ялинки стояла, з Новим роком усіх вітала. І ніхто не сумував, що сніг не кольоровий, а простий, білий.

    Заняття«Перші кроки дошкільнят у казковому світі»

    Мета: розвивати творче мислення, уяву, фантазію; виховувати почуття відповідальності за іншого, вміння підтримувати і співчувати; розвивати виразність міміки і жестів; сприяти згуртованості дітей; учити малюків передавати свій емоційний стан, виховувати впевненість у своїх силах.
    Обладнання: настільний театр «Колобок», глина, гуаш, піпетка, соломинки, картина «Побажань», аркуші білого паперу.
    Діти заходять в «Кімнату казки»
    Психолог. Я бачила: по вулиці
    Тут казочка ходила.
    Чи сумно стало в книжці їй,
    Чи просто загубилась.
    І ось вона прийшла до нас
    Сьогодні на світаночку.
    Давайте разом зазирнемо
    Швиденько в тую казочку.
    Сьогодні діти, ми завітаємо у казку «Колобок». Це буде нова казка, і може так статися, що вона закінчиться добре, якщо ви будете уважними, кмітливими й гарними товаришами.
    Психогімнастика 
    Дуже люблять працювати
    Наші пальчики – брати.
    Стали тісто готувати,
    Щоби колобка спекти.
    А цей пальчик – дрова рубав,
    А цей пальчик – піч топив,
    Оцей пальчик – воду носив,
    А цей пальчик – муку сіяв,
    А ось цей - тісто місив.
    Тоді всі разом працювали, 
    Колобочків накатали.
    Отож починаємо.
    Я пропоную вам, самим зліпити головного героя – Колобка.
    Ліплення з глини Колобка. 
    Колобок – колобок, 
    Ти румяний наш дружок!
    І красивий, і хороший,
    І на сонце дуже схожий.
    Набридло колобку сидіти на одному місці, і він вирішив трохи помандрувати, щоб знайти собі друзів, а може й дізнатися щось цікаве.
    От котиться він по стежині, а назустріч йому хто?
    Правильно Зайчик.
    Зайчик. Колобок, колобок, я тебе з'їм.
    Колобок. Не їж мене, зайчику, я тобі пісеньку заспіваю.
    Зайчик. Та не хочу я слухати твою пісеньку, але якщо ти мені допоможеш, відгадаєш загадки, то я не буду тебе їсти і вважатиму своїм другом.
    Колобок замислився, що ж йому робити, він нічого не знає. А й справді, Колобок ніде ще не навчався і йому потрібна, мабуть, наша допомога. Допоможемо Колобку?
    Зайчик читає загадки. Діти відгадують.
    1. Дід і баба його били – били – били і не розбили.
    Хто пробіг та й зачепив, 
    бабі шкоди наробив? (Мишка з казки «Курочка ряба»).
    2. Що за звір такий рогатий
    В чужій хатинці він живе?
    Всі його бояться дуже 
    І ніхто не прожене. ( Коза – Дереза)

    3. Він ні вовка не боїться,

    Ні ведмедя, ні лисиці.
    Солом'яний у нього бік, 
    Усіх приклеїти він зміг. (Соломяний бичок).
    4. Бабуся онучку дуже кохала,
    Шапочку червону їй подарувала.
    Дівча імя забула сказати
    Ну відгадали, як її звати? (Червона Шапочка).
    5. Дід на славу працював:
    І садив і поливав.
    Виросла вона на диво, 
    Що і вирвать неможливо. (Ріпка).
    6. Виріс цей хлопчина 
    З малої деривини.
    У печі зміючку спік
    Сам на дерево утік. ( Івасик – Телесик).
    Зайчик. Ой, Колобочку, які ж у тебе гарні помічники. Я дуже задоволений, тепер ви мої найкращі друзі. До побачення, Колобочку! До зустрічі!
    Зайчик побіг до школи, а Колобок покотився далі доріжкою, коли це на зустріч йому…Хто?
    Правильно, Вовк.
    Вовк. Колобок, Колобок, я тебе з'їм.
    Колобок. Не їж мене, вовчику, я тобі пісеньку заспіваю.
    Вовк. Ні, не хочу я слухати твою пісеньку. От якщо ти мені щось цікавеньке покажеш, то не їстиму тебе і вважатиму своїм другом.
    Колобок замислився, не знає, що робити. Знову потрібна наша допомога. Згодні?
    Покажемо вовчику, як ми вміємо розважатися.
    Вправа «Побажання»
    Психолог допомагає дітям скласти побажання для вовчика. Діти дарують «Картину побажань».
    Вовк. Дякую вам, діти, мені було дуже цікаво. Я не їстиму Колобка, а буду з ним товаришувати. Усе, побіг я до школи. До зустрічі!
    Покотився Колобок далі. Котиться, котиться, а назустріч йому …
    Правильно, Ведмідь.
    Ведмідь. Колобок, колобок, я тебе з'їм.
    Колобок. Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньку заспіваю.
    Ведмідь. Навіщо мені слухати твою пісеньку? Якщо хочеш, щоб я тебе не з'їв, здивуй мене чимось, тоді я із задоволенням буду з тобою дружити.
    Діти, знову потрібна наша допомога.
    Вправа «Країна плям»
    Пропоную дітям намалювати плями, а потім, розглянувши їх, сказати, на що вони схожі.
    Ведмідь. Як цікаво! Я дійсно здивований . А яке задоволення отримав! Дякую вам, діти! Швидше побіжу та покажу це диво своїм братикам – ведмежаткам. А колобка не їстиму, а буду з ним товаришувати. Усе, побіг я. До зустрічі! 
    Ведмідь побіг додому, а Колобок покотився далі. 
    Котиться, котиться, а назустріч йому…
    Які ж ви кмітливі! Так, Лисичка.
    Лисичка. Колобок, колобок, я тебе з'їм.
    Колобок. Не їж мене, лисичко, я тобі пісеньку заспіваю.
    Лисичка. Співати я й сама вмію, а от якщо розвеселиш мене, тоді обіцяю, що не з'їм тебе, і буду твоєю подругою.
    Колобок знову замислився, не доводилося йому ніколи нікого веселити. Ось подивіться, як засумував. А ми ж із вами знаємо, як це робити, то й допоможемо Колобку.

    Вправа «Уяви собі, що ти…»

    - осінній листочок;
    - хмаринка з якої падає дощик;
    - зла людина;
    - кіт на сонечку;
    - хитра лисичка;
    - задоволена дитина;
    - дитина, у якої забрали цукерку;
    - заєць, що побачив вовка;
    - котик, на якого гавкає собака;
    - татко після роботи;
    - людина, яка підняла щось важке;
    А ще лисичко ми даруємо тобі вірш.
    Ми даруємо тобі ласкаво
    Цілу низку добрих правил.
    Всі ці правила прості
    Допоможуть у житті.
    1. Ліні ти не потурай,
    Лише прокинешся вставай.
    2. Квітоньку роса умила,
    А тебе вода і мило.
    3. Час до школи треба йти,
    Вчись хвилини берегти.
    4. Старших завжди поважай,
    І малят не ображай.
    5. «Ні» даремно не кажи,
    Коли можеш поможи.
    6. Щоб тебе любили люди,
    Добрим, чесним будь усюди.
    Лисичка. Ой, як же весело й цікаво! Я дуже задоволена і вдячна вам, діти. Ну, що ж, я обіцяла не їсти Колобка, і свою обіцянку виконаю, буду з ним товаришувати. До зустрічі!
    Пішла лисичка далі, а Колобочку вже час повертатися додому, він знайшов багато друзів.
    А скільки всього дізнався! І головне – зрозумів, що треба обовязково вчитися. Він дуже вдячний за допомогу. 
    Колобок. Дякую, діти! До зустрічі!
    Відпочили? А подорож наша підійшла до кінця. Вам сподобалося? Розкажіть коротенько про свої враження.