Вівторок, 20.11.2018, 14:40
Горностайпільське НВО ЗОШ І -ІІІ ст.-дитячий садок

 Презентація проекту "Є край, де найкращі у світі пісні..."

Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Учні 3 класу під керівництвом класовода Гончар Н. М. презентували проведений проект " Є край, де найкращі у світі пісні і цвітом чарує калина, де сонечко вперше всміхнулось мені, - це дім мій, моя Україна."

    Презентація до проекту

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Проект Є край, де найкращі у світі пісні і цвітом чарує калина, де сонечко вперше всміхнулось мені, – це дім мій – моя Україна

     
    1. Назва проекту: " Є край, де найкращі у світі пісні і цвітом чарує калина, де сонечко вперше всміхнулось мені, – це дім мій – моя Україна"
    2. Учасники проекту: вчитель, учні, батьки.
    3. База реалізації проекту:  Горностайпільське НВО "ЗОШ І - ІІІ ступенів - дитячий садок"
    4. Обґрунтування вибору проблеми:
    Актуальність даного проекту зумовлена тим, що в учнів молодшого шкільного віку недостатньо сформовано комунікативні уміння, навички дослідницької роботи. Вони не вміють системно мислити, ставити перед собою цілі та проектувати способи їх досягнення. Недостатній рівень розвитку пізнавальної активності, усвідомлення необхідності виховання творчої особистості молодшого школяра спонукає вчителів до використання методу проектів у виховній роботі. Адже метод проектів у початковій школі є особливо актуальним як технологія реалізації компетентнісно підходу в навчально-виховному процесі.
    Провідна проблемадослідження рідного краю, його багатств, традицій українського народу, збереження рідного краю, його історичного минулого.
    Спосіб розв’язання проблеми: пошук літературного матеріалу; цікаві енциклопедичні дані; освоєння різних практичних технологій.
    5. Мета та завдання проекту:
    ü формування в учнів практичних навичок організації власної діяльності, планування часу і виконання завдань за графіком;
    ü виховання відповідальності, почуття патріотизму, гордості за традиції  українців, здатності до самоорганізації, самодисципліни;
    ü розширення знань про народні, історичні та культурні символи українського народу, світогляду;
    ü поглиблення впливу різних напрямків виховання;
    ü здійснення інтелектуального розвитку, розвиток ініціативи, творчості, активності, самодіяльності;
    ü створення, презентації і захисту власних знахідок і думок;
    ü сприяти формуванню національної свідомості, осмисленню себе як частини великого українського народу;
    ü розвивати пізнавальний інтерес і спонукати до творчої та пошукової діяльності;
    ü збагачувати знання учнів про Україну, а також активний словниковий запас учнів;
    ü пробудити інтерес до вивчення рідного краю;
    6. Характеристика проекту:
    ü за кінцевим результатом – свято – презентація, класна газета «Україна – рідний край.»
    ü за змістом –міжпредметний ( інтегрований)
    ü за кількістю учасників – колективний
    ü за тривалістю – довготривалий
    ü за ступенем самостійності –  творчий, пізнавальний, частково-пошуковий
    ü за характером контактів –внутрішній, серед дітей одного класу
    7. Термін реалізації проекту2 місяці
    8. Прогнозований результат:
    Для учнів
    ü Розвиток пізнавальної активності учнів, системного мислення.
    ü Формування комунікативних, дослідницьких вмінь, навичок проектування  способів досягнення поставлених цілей.
    ü Набуття досвіду життєтворчості у ході проектної діяльності.
    Для вчителя
    ü Сформованість професійних навичок на систематизацію власного досвіду, його технологізацію на основі впроваджуваної інновації, зростання готовності до впровадження методу проектів у виховній роботі.
    10. Потреби: доступ до принтера, ксероксний папір.
    11. Ресурси:
    матеріально-технологічні: комп’ютер, ксерокс, папір, фотоапарат;
    інформаційні: доступ до Інтернету, відвідування бібліотек.
    12. Предмети, що інтегруються: «Я у світі»,природознавство українська мова, літературне читання, основи здоров'я, музичне мистецтво, образотворче мистецтво, трудове навчання.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
    Презентація проекту
    Учень.
    Я чую твій голос! Пшеничний твій колос
    У душу мені засіває зерно.
    Моя Українко, білявко-хатино,
    Пізнати тебе мені щастя дано.
     
    У нас на Вкраїні здавна
    Є традиція славна:
    Хліб святий з любов’ю замісити
    І ним щедро гостей пригостити!                                        
     
    Гостей дорогих ми вітаємо щиро!
    Стрічаємо з хлібом любов’ю та миром!
    Вчитель.
    Любі діти, шановні гості! Ми з учнями нашого класу два місяці працювали над проектом " Є край, де найкращі у світі пісні і цвітом чарує калина, де сонечко вперше всміхнулось мені, – це дім мій – моя Україна"Сьогодні ми хочемо презентувати результати своєї роботи. На цьому уроці  ми вшануємо те, що є найближчим і найдорожчим для кожного з нас, - свою рідну Батьківщину.
    Учень.
    Послухайте легенду.
                                  Наша земля
       Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки забарилися, і землі їм уже не діста­лося. От вони прийшли до Бога, а він у цей час саме молився,і вони не посміли йому щось сказати. Стали чекати.
    Він їм запропонував чорну землю. "Ні, — відповіли наші предки, — там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці".
    "Ну, тоді я вам дам ту землю, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам'ятайте, якщо її берегтимете, то вона буде ваша, а коли ні — ворога".
    Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня.
    Країну свою назвали Україною, а людей - українцями.
     
    Що таке Батьківщина?
    За віконцем калина,
    Тиха казка бабусі,
    Ніжна пісня матусі,
    Дужі руки у тата,
    Під тополями хата,
    Під вербою лисиця,
    В чистім полі криниця.
    Учень.
    Серед лугу лелека
    І діброва далека,
    І веселка над лісом,
    І стрімкий обелісок...
    Коли любиш ти все це
    І сприймаєш у серце,
    Як готовий щомиті
    Від біди боронити
    Кожну в гаї пташину,
    Кожну в лузі билину,
    Значить, це Батьківщина
    Має доброго сина.
    Вчитель.
    Під час роботи над проектом, учні класу  були поділені на 4 групи: Дослідники, Народознавці, Знавці та Літературознавці.
    На сьогоднішньому уроці групи будуть презентувати свої напрацювання, які ми обєднали і випустили Класну газету.
    Учень.
    Батьківщина – хліб і сіль,
    Батьківщина – втіха й біль.
    Батьківщина батько й мати,
    І поріг твоєї хати.
    Учень.
    У всіх людей одна святиня,
    Куди не глянь, де не спитай.
    Рідніше їм своя пустиня,
    Аніж земний в чужині рай.
    Їм красить все їх рідний край
    Нема без кореня рослини,
    А нас, людей, без Батьківщини.
    Вчитель.
    Прошу першу групу Дослідників презентувати роботу своєї групи.
    Учень.
    Вогник рідної хати, батьківський поріг, хліб – сіль на столі, пучки запашних лугових квітів – усе це ми звемо Батьківщиною.
    Наша група досліджувала державні та народні символи нашої держави.
    Українці мають славку історію і традиції... Мають вони і свої державні національні символи, які люди знають і бережуть.
    Учень.
    За легендою, давно-давно жила одна жінка. І було у неї три сини. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї життя. Підросли вони і вирішили піти в світ прославляти свою матусю. Ви­рушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому зо­лоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву ко­рону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали першому синові ім’я Тризуб.
    Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославляв він свою матір. Одержав середній син імення Прапор.
    А там, де був найменший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І одержав мо­лодший син за свій голос і величний спів ім’я Гімн.
    І з того часу ідуть поруч три брати — Тризуб, Прапор, Гімн — прослав­ляють рідну неньку. І там, де вони проходять, лунає урочиста пісня.
    Учень.
    Національний прапор України синьо – жовтого кольору. Він має давнє походження. Поєднання цих кольорів зустрічалось не лише за часів козацької вольниці, а й за часів княжої влади. Жовтий колір – колір сонця, синій колір – колір ясного, чистого, мирного неба.
    Учень.
    Герб – це офіційна емблема держави. Золотий тризуб на блакитному тлі – дуже давній знак. Він використовувався ще за часів Київської Русі. Отже, нашому гербу – більше тисячі літ.
    Учень.
    Гімн – урочиста пісня нашої держави.
    Слова палкі,
    Мелодія врочиста –
    Державний Гімн
    Ми знаємо усі.
    Для кожного села,
    Містечка, міста –
    Це клич один
    З мільйонів голосів.
    Учень.
    А ще народ України має свої споконвічні народні символи. Улюблені рослини-символи – це тополя, барвінок, вишня, верба,калина. Про ці рослини складено пісні, прислів'я, легенди. У народі кажуть: «Без верби й калини – нема України». Калину садили у кожному подвір'ї. Вважали її оберегом від усього злого.
    Існує така легенда про калину.
    Якось в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили дівчат-красунь і почали ловити, щоб продати у рабство. Дівчата, щоб не потрапити у полон, тікали до болота і там топилися. На тому місці, де загинули українські дівчата, виросли кущі калини. З того часу дівочу вроду порівнюють з калиною.
    Учень.
    -       Росте калина у тінистих лісах, гаях і дібровах, на скелях, на узліссі, на лісових галявинах.
    -       Садять калину і біля хат, щоб навесні білим цвітом милувала, а взимку від хвороб лікувала.
    -       Калина любить рости у лузі, біля верби.
    -       Навесні калина розквітає і стає гарною, мов дівчина в білому вбранні.
    -       Ягоди калини люблять і птахи, і люди
    -       На смак вони кислі й трохи гіркуваті, але дуже корисні, адже лікують і надають бадьорості.
    -       Колись давно, проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а з собою давала хліб із калиною.
    -       Коли в домі свято, на стіл поряд із хлібом кладуть калину.
    Ось калина над рікою,
    Віти стелить по воді.
    Хто це щедрою рукою,
    Їй намистечко надів.
     
    Червонясте, променисте,
    Розквітає, як вогні,
    Дай хоч трішечки намиста,
    Калинонька, і мені...
    Учень.
    Вербу вважали святим деревом. На Вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами.
    Є така легенда про вербу і калину.
    Жили колись в одному селі мати Вербена та її дочка Калина. Мудра й мила зростала дівчинка – мало хто вже таких діток пам’ятає. А до того ж чарівниця вона була: всі трави із землі піднімала, пташок лікувала, дерева від хвороб рятувала. Не було дитини вродливішої і добрішої душею. Та довідались про чарівницю Калину вороги. Вирішили її згубити, щоб землю українську багату завоювати, хворості і зло на людей напустити.
    День був ясний, мов золотом гаптований, коли пішла дівчинка коси травами розчісувати, горобчиків годувати, льон, дощем прибитий із землі піднімати. Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний неньчин голос із здаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі до губ піднесла, пташина маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і навік деревом – калиною над водою зросла…
        Бігла мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербицею Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.
    Учень.
    Символом українського народу є вишиті рушники. Дім без рушників, - говорилось у народі, як родина без дітей. З рушником вшановували появу на світ немовля, зустрічали дорогих гостей хлібом – сіллю на вишитому рушнику. З рушником проводжали в далеку дорогу, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду. З рушником проводжали і в останню путь.
    Вишивали рушники різними способами і кольорами. Майже на всіх рушниках можна помітити два однакові кольори – червоний і чорний. Червоний – колір калини,щастя, ясного сонечка. Чорний – колір землі нашої родючої, а інколи і смутку. В пісні співається:
    Два кольори мої, два кольори
    Оба на полотні, в душі моїй оба,
    Два кольори мої, два кольори,
    Червоний – то любов, а чорний – то журба.
    Звучить «Пісня про рушник».(муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка).
    Учень.
    Дивна квітка чорнобривець, бо ж по суті – «чужинець», а став чи не найріднішим, збагатив культуру, духовність, став одним із символів українського народу, який уособлює дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю. Вони настільки поширені в Україні, що аж не віриться –  кілька століть тому наші давні предки не знали, що такі квіти взагалі існують.
    Для матерів чорнобривці – символ синівської чоловічої сили, святості, чистоти, хлоп’ячої краси й добра. Діти ж пов’язують ці квіти з образом матері, для них це символ отчого дому, материнської любові, Батьківщини.
    Вчитель.
    Слово надається  групі Народознавці.
    Учень.
    Наша група працювала над дослідженням народних символів та традицій нашого народу.
    Крім тих символів - оберегів, які вже сьогодні назвали, в українського народу є й інші – жито, барвінок, лелеки.
    І жито також  символ України.
    Це знак добробуту і злагоди в сім'ї
    І довгого життя на цій землі.
    Без жита людина не могла б на світі жити.
    Тож на достаток і на довгий вік
    Тоді, коли новий надходив рік,
    Ходили хлопці житом засівати.
    І наречених також посівати
    На щастя на добро обряд велів
    Цим життєдайним символом полів.
    Учень.
     Барвінок – теж рослина обрядова. Це символ пам'яті і вірності, здоров'я. Краси і вічності, безсмертя, довгих літ. Любові знак – барвінку синій цвіт.
    Барвінку мій хрещатий
    Зелений, дрібний.
    Ой, я ж тебе викохала,
    Хороший, рясний.
    Учень.
    Лелека – символ щастя і родини. Любові до своєї  батьківщини, добробуту, продовження життя, надії символ, віри в майбуття.
    Летять великі птахи
    Ліси, поля минають
    Ту хату де осядуть -
    Щасливою вважають.
    Лелека-чорногузка
    Це - символ України,
    Як оберіг у хаті
    Великої родини.
    На білих крилах птаха-
    Хвиляста чорна смуга,
    Неначе розлилася
    За рідним краєм туга.
    Бояться його миші
    Та пухлі, товсті жаби,
    Але про нього кажуть
    Лелека щастя вабить!!!
    Учень.
    З радістю зустрічаєм лелек навесні
    Про них ми складаєм легенди, пісні
    Довірливі, вірні рідній землі
    Їх люблять дорослі і діти малі.
    Лелека – красивий, великий птах
    Домівка його – дерева, дах.
    Прилетить наш лелека плавно, велично
    Сяде в гніздо упевнено, звично.
    Кле-кле-кле – залунає в окрузі, –
    Я вже повернувсь, вдома я, друзі!
    Учень.
     Головним оберегом українського народу була жінка – мати. Її слово тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищало від злих сил і надавало наснаги. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.
    Мама! Найдорожче слово в світі,
    Де б не був ти, щоб ти не робив,
    Та вона твій шлях завжди освітить
    Ніжним серцем відданим тобі.
    Учень.
    Із сивої давнини люди вважали, що все у світі від хліба: і радість, і життя, і зростання, і посміх матері, і кроки дитини, і доля щас­лива.
    Народ говорив про хліб, як про живу істоту: Хліб-годувальник,  хліб-батюшка, його величність хліб, хліб усьому голова.
    Довгий і нелегкий шлях від пшеничного колоска до смачногокороваю. Ще з давніх давен наші земляки знають ціну хліба. Він ніколи не діставався легко. Шматок хліба для бідної людини був дорогоцінним скарбом. Різали хлібину ниткою, щоб не кришилась.
    Про бережне ставлення до хліба складено багато оповідань, віршів, пісень.
    Учень.
    Земля родить хліб, а хліб дає людині силу у житті.
    Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушнику це ознака гостинності українського на­роду.
     Кожному, хто приходить із чистими помислами, підносили цю давню слов'янську святиню, та говорили:
    Хай в житті вам радість буде,  процвітайте, як той цвіт.
    Дай же, Боже, любим гостям добрих та щасливих літ!
    Учень.
       Пісня – це голос душі народу, вияв його працелюбності й співучої вдачі, образне втілення його історії,  мрій і прагнень. Вона така ж нездоланна й безсмертна, як і той народ, що її породив. Зароджувалася вона у праці й забавах, у календарних обрядах та ритуальних дійствах наших далеких предків.
    Була вона з козаками і у звитяжних походах, турецькому полоні й на жалібних тризнах, ночувала при чумацьких вогнищах під високим зоряним небом, тамувала біль розлук і заглушала брязкіт кайданів на сибірській каторзі, долинала зовом отчого дому до бідних, емігрантів у заокеанській чужині.
     Ніжним леготом шелестіла вона над колискою немовляти, теплими руками обіймала закоханих, вилась жайвором над росяним ланом, золотим сурмачем вітала вона сонце у дні всенародних торжеств.
     Пісня – це маленька криничка живої води. Не поспішайте її переступити. Зупиніться і розважливо вдивіться в її глибочінь…
    Учень.
    Ніде нема у цілім світі
    Пісень дзвінкіших, ніж у нас.
    Лунають в сонячній блакиті –
    Відлуння котиться в серцях.
    В піснях і щастя, і тривога,
    В піснях і радість, і печаль.
    Летить від рідного порога
    У світ пісенний водограй.
    В піснях співаєм про калину
    Про маму рідну, про життя,
    Про долю нашу тополину,
    Про радість нашого буття.
    В піснях героїв прославляєм,
    Що здобували волю нам.
    Про них ми з гордістю співаєм,
    За щастя наше вдячні вам.
    В піснях співаємо про вроду,
    Дівочу вроду, неземну.
    Про краю нашого природу
    Таку красиву й чарівну.
    Нехай же лине пісня щира,
    В серцях відлунюється знов
    І хай живе у наших мріях
    Надія, віра і любов.
     
    Тож заспіваймо пісню. Нехай дзвінко лунає - нашу Вкраїну прославляє!
    Звучить "Веселкова пісня"
     
    Вчитель.
    А тепер слово надається групі Знавці
    Учень.
    Наша група досліджувала традиційний одяг українців та традиційну кухню.
    Кожен народ має своє неповторне індивідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в побуті. Ця індивідуальність знайшла своє відображення і в традиційному народному одязі, який формувався протягом багатьох століть. Характерною рисою українського одягу є його декоративна мальовничість.
    Узор вручну, широка планка,
    Легенький запах ковили,
    Моя сорочка вишиванка,
    Вся ніби сплетена з трави.
     
    Дніпра потоки, степ, простори,
    По лівій й правій стороні.
    Червоно – чорні всі узори
    мережив ряд на полотні.
    Учень.
    Жіноча сорочка – належить до найдавнішого одягу наших предків. Білий колір – це найхарактерніша їх особливість.
    Поверх сорочки жінки колись одягали в будень до роботи запаску, а в свято плахту і попередницю (фартух).
    Ще один поширений вид одягу – був – свита – плащеподібний  одяг із саморобного сукна чорного або сірого кольору. Носили його в негоду. Свити й кожухи оздоблювалися вишивкою та аплікацією.
    Жіноче взуття – кольорові чоботи – чорнобривці, пізніше – високі шнуровані черевики. Бідніші носили постоли – м’яке селянське взуття, що робилося з одного шматка товстої, м’якої шкіри.
    Учень.
    Вінок – є найкращою оздобою голови української дівчини.
    Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі»,бо в ньому є чаклунська сила, що біль знімає, здоров’я береже. Всього в українському віночку – 12 квіточок. У віночок вплітали різнокольорові стрічки.  Кожний колір мав свій символ. (Дівчата по черзі чіпляють стрічки до віночка, який висить на дошці.)
    Коричневий колір – символ землі – годувальниці.
    Жовтий – символ сонця, хліба.
    Блакитний – символ води і неба, дає силу і здоров’я.
    Червоний – символ щирості, душевності.
    Зелений – символ рослинного світу, молодості.
    Учень.
     Головним елементом чоловічого, як і жіночого вбрання, була вишита сорочка.
    Виріз горловини зав’язували на шнурок чи стрічку. Вона мала широкі, зібрані на манжетах рукави. Вишитими найчастіше були комір і нагруддя.
    Чоловічий поясний одяг найдавніших часів – це – гачі – вузькі
    сукняні штани. Вони шилися із білого або сірого полотна. Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня – кріпилася на талії за допомогою шворки.
    Учень.
    Український чоловічий одяг зверху оперізується поясом.
    Пояси були різнокольорові ( червоні, сині чи зелені ) з шовкової, бавовняної чи вовняної   тканини. Кінці пояса завжди прикрашали китицями чи бахромою.
    На голови чоловіки одягали шапки з овчини або іншого хутра.
    В Україні існувало вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка.
    Учень.
    Чоловіче взуття було таким.
    Бідніше селянство одягало на ноги постоли – стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, а на Полтавщині плетені з лика – личаки. Заможніші носили чоботи – чорні юхтові, або хромові з високими м’якими халявами.
    Учень.
    Значний вплив на харчування людей в Україні мають народні традиції. Україна здавна славилася своєю багатою національною кухнею. Її традиційні страви вареники, борщі,пампушки, паляниці, галушки,ковбаси, сало, капусняк,квашена капуста, огірки, напої з фруктів і меду відомі усьому світу. Найрізноманітніші овочі і фрукти, м'ясо, птицю, гриби, ягоди – усі дарунки землі використовує різноманітна і винахідлива українська кухня. На релігійні свята готують обрядові страви: різдвяна кутя,великодня паска, крашанки тощо. Періодично протягом року чимало українців постяться, вживаючи здебільшого рослинну їжу.
    Давайте пограємо в гру.
    Гра «Так чи ні»
    Українські страви – це:
    борщ                                  салат
    бутерброд                          плов
    пшоняна каша                   паска
    пампушки                           куліш
    галушки                              кутя
    вареники                           узвар
    пельмені                            піца
    гарбузова каша                 пироги
    Вчитель.
    А тепер група "Літератори" презентує свою роботу.
    Учень.
    Ми добирали вірші та прислів'я про Україну, про рідний край. (Діти декламують вірші україн­ських поетів).
     
    Моя Батьківщина — це вишеньки цвіт,
    І верби над ставом, й калина.
    Моя Батьківщина — це мрії політ,
    Це рідна моя Україна!
            Моя Батьківщина — це наша сім'я,
            Затишний куточок і хата.
            Це мама, татусь, бабця, дідо і я,
            Всі рідні і друзів багато.
    Моя Батьківщина — це злагода, й мир,
    Та небо без