Технологія інтерактивного навчання
 

Технологія інтерактивного навчання – така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання:

• кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітувати;

• від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання. Технологію від методики відрізняють два «принципових» моменти:

• гарантія кінцевого результату;

• проектування майбутнього навчального процесу.

 

Технологія, на відміну від методики:

• не припускає варіативності, із неї не можна викинути певних елементів;

• не передбачає пошукової діяльності, спроб, помилок;

• характеризується постійним зворотним зв’язком, коригуванням подальшої діяльності;

• охоплює чітко спланований очікуваний результат.

Структура уроків із застосуванням інтерактивних технологій

І. Мотивація.

ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

ІІІ. Надання необхідної інформації.

ІV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).

V. Рефлексія (підбиття підсумків), оцінювання результатів уроку.

 

Мотивація

Мета етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми.

• Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем.

• Без виникнення мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

• Матеріал, поданий під час мотивації, підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку.

• Мотивація допомагає також викликати в учнів цікавість до теми уроку, налаштувати їх на ефективний процес пізнання, викликати власну зацікавленість, психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку.

Прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання: короткочасна розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності, нескладна інтерактивна вправа. (5% часу заняття).

Інтерактивні вправи: «Вилучи зайве», «Роз’єднай слова», «Криголам», «Мікрофон», «Скринька скарг».

 

Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і чого від них чекає учитель.

Без чіткого і конкретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках з використанням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом.

Формулювання результатів інтерактивного уроку має відповідати таким вимогам:

• забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності: чого повинні досягти учні на уроці і чого від них чекає вчитель;

• висвітлювати результати діяльності учнів на уроці: «Після цього уроку ви зможете …»;

• чітко відображати рівень засвоєння знань учнів, розвитку навичок і вмінь, емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо;

• результати мають бути сформульовані за допомогою дієслів, наприклад: знання – пояснювати, визначати, порівнювати… уміння і навички – дискутувати, дати власну оцінку, аргументувати … ставлення – сформувати та висловити власне ставлення до …, пояснити своє ставлення до …;

• бути лаконічним, абсолютно зрозумілим для всіх: учнів, учителя, присутніх. Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, потрібно:

• назвати тему уроку або попросити будь-кого з учнів прочитати її;

• якщо формулювання теми містить нові слова або проблемні запитання, звернути на це увагу;

• запропонувати комусь із учнів оголосити очікувані результати за записом, зробленим заздалегідь на дошці, пояснити необхідне, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності тощо;

• нагадати учням, що перевірка якості навчальних досягнень відбуватиметься наприкінці уроку;

• пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей етап уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Інтерактивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій - 1», «Загадкові будиночки».

 

Надання необхідної інформації

Мета – дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконувати практичні завдання (міні-лекція, читання роздаткового матеріалу).

Для того, щоб зекономити час, можна подати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернутися до неї, особливу увагу звернути на практичні поради, якщо є потреба, організувати невеличке опитування.

Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.

Інтерактивні вправи: «Мозковий штурм», «Карусель», «Кути», «Гронування», «Діаграма Вена», «Морський бій – 2».

 

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття

Мета – практичне засвоєння навчального матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку. Обов’язковою є така послідовність роботи:

• Інструктування, під час якого вчитель розповідає учням про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу, відведеного на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв).

• Об’єднання учнів у групи та розподіл ролей (1-2 хв).

• Завдання, під час якого вчитель є організатором, помічником, ведучим дискусії. А також надає учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці (5-15 хв).

• Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв).

• Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається спеціальним обговоренням або за допомогою інших прийомів (5-15 хв). Рефлексія є невід’ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці.

 

Рефлексія дає можливість учням і вчителю:

• усвідомити, чого вони навчилися;

• згадати деталі свого досвіду, що були необхідні для виконання завдання;

• оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

• порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших та інколи скоригувати певні позиції;

• рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої дії та прогнозуючи наступні кроки;

• учителеві – побачити реакцію учнів на навчання та вносити необхідні корективи.

 

Усвідомлення змісту здійснюється у різних формах:

• під час індивідуальної роботи;

• роботи в парах, групах;

• дискусії;

• в письмовій та усній формах.

 

Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, фрагментів уроку:

• З якою метою ми виконували цю вправу?

• Які думки вона у вас викликала? Які почуття?

• Чого ви особисто навчилися?

• Чого хотіли б навчитися надалі?

Інтерактивні вправи: «Система позначок «Допомога», «Ажурна пилка», «Читання з передбаченням», «Пошуки людського скарбу», «Пішохідний тур», метод «Прес», «Обери позицію», «Добре – погано», «Навчаючи – вчуся».

Оцінювання результатів уроку

Підбиття підсумків – найважливіша частина інтерактивного уроку. Саме тут підводять риску під знаннями, які учні повинні були засвоїти. Підсумковий етап має такі функції:

• пояснити зміст опрацьованого;

• порівняти реальні результати з очікуваними;

• проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

• зробити висновки; • закріпити чи відкоригувати засвоєння;

• намітити нові теми для обмірковування;

• встановити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитися в майбутньому;

• скласти план подальших дій.

Мета – згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати.

Методика проведення рефлексії на уроці включає такі етапи:

1. Припинення діяльності (з можливістю продовження роботи).

2. Відновлення послідовності виконаних дій.

3. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідальності поставленим завданням.

4. Виявлення і формулювання результатів рефлексії. Їх може бути виявлено кілька видів:

• предметна продукція діяльності – ідеї, пропозиції, відповіді на запитання тощо;

• способи, що їх використовували чи створювали у процесі діяльності;

• гіпотези щодо майбутньої діяльності.

5. Перевірка гіпотез у наступній діяльності. Важливим в ефективності рефлексії є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим особливостям учнів. Рефлексія може бути вербальною, а ще це можуть бути малюнки, схеми, графіка тощо. Рефлексія тісно пов’язана з постановкою мети. Правильне, чітке формулювання учнями мети свого навчання є передумовою її досягнення і усвідомлення.

Отже, рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності та її нової мети.

Підсумковий етап містить 3 стадії:

1. Установлення фактів. (Що відбулося?)

2. Аналіз причин. (Чому це відбулося?)

3. Планування дій. (Що нам робити далі?)

Технологія проведення підсумкового етапу І стадія

• Використовуйте відкриті запитання: як? Чому? Що?

• Виражайте почуття

• Наполягайте на описовому, а не оціночному характері коментарів

• Говоріть про реально зроблене ІІ стадія

• Запитуйте про причини: Чому? Як? Хто?

• Вникніть у відповіді: Чому цього немає? Що було б якби?

• Шукайте альтернативні теорії: Чи є інша можливість?

• Доберіть інші приклади.

• Наведіть думки незалежних експертів. ІІІ стадія

• Домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов’язання щодо подальших дій (складання плану подальших дій).

Рефлексія займає 20% часу уроку.

Інтерактивні вправи: сенкан, незакінчені речення, інтерв’ю, «Абетковий суп», «Від А до Я», «Виграш у лотереї», «Трихвилинне есе», тестування, «Крісло автора».