Сонце радісно світило, легко віяв вітерець.
Все цвіло, життю раділо, десь цвірінькав горобець.
Кульки в парку продавались. Діти гралися гуртом,
Тихенько дівчинка співала… Все було.., було, як у кіно.
Надходив ранок. Червень. Двадцять друге.
Народжувався з квітів і роси.
Хтось на базар собі збирався,
А хтось травичку вже косив.
Не знали ще, що тінь лягла на плечі,
Що буде боляче: дорослим і малечі.
Раптом сорок перший вдарив нас вогнем,
А такою тишею дихало усе.
І здавалось нам, земля вся спала…
І хто знав, що між миром і війною
п’ять хвилин ще залишалось.
На світанку того літа, коли мирно спали діти,
Гітлер дав військам наказ
І послав своїх солдатів
В край наш мирний убивати.
Всіх людей, а значить – нас.
Нам ворог працю перебив
Навалою вогню і сталі.
Сини великої доби
На захист Батьківщини стали.
Земля від громовиць гула,
І не лише наказ і служба.
Нам запорукою була
Солдатська дружба, чесна дружба.
Вставай, країно зоряна, на подвиг бойовий,
З розбійницькими ордами.
Вставай на смертний бій.
Вставай, країно зоряна, у ярості святій.
Вставай, ніким не скорена, з фашистами на бій.
Хай гине сила темная, із тьми не вирина,
Іде війна священная, народна йде війна.
Страшенною і кривавою була та війна – найжорстокішою з війн в усій історії людства. Втягнувши у свій кривавий миро майже всі народи світу, вона принесла на нашу землю страшні руїни, знищила неоціненні скарби, які людство накопичувало багато століть.
Протягом майже чотирьох років продовжувалась неослабна битва з ворогом. Шлях до перемоги був довгим і важким. В жорстоких та кровопролитних боях за Москву, Сталінград, Одесу, Севастополь, Ізмаїл, Белград та інші міста наші солдати проявляли мужність і героїзм, що згодом забезпечило перемогу над ворогом.
Страшні сліди залишила війна. На території України було зруйновано 714 міст і 280 тисяч сіл. Скільки горя і страждань принесла війна. Кожен день як рік, кожен рік як століття.
Фашистських атак ми немало відбили,
і ще доведеться відбити немало, -
Та де ми, гвардійці, в бою відступали?
Згадайте про бій за Москву на узліссі,
І як там стояли на смерть двадцять вісім.
За ними – Москва, а за нами – Дніпро,
Поля України і наше добро.
Не можна, солдати, й на крок відступати,
Так будемо, браття, до скону стояти.
За Україну в боях умирали
Однаково дорослі й малі,
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
Ця війна була особливою. І називалась вона Великою Вітчизняною, бо вся країна від малого до великого піднялась на боротьбу із ворогом.
Такої ми чекали перемоги.
Бажаючи угледіть край війни.
Але в диму губилися дороги, і додавалось людям сивини.
Священні місця і дороги,
Якими на подвиги йшли.
Солдати весну Перемоги
Країни з боїв принесли.
Довіку не забути нам атаку,
Смертельний бій, годину ту, коли
Червоний стяг до купола рейхстагу
Бійці крізь дим по сходах тих несли.
Уклонимся тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив рідну землю собою.
Свято мужності й радість велику свою
Розмішали живою сльозою.
Хвилина мовчання, хвилина мовчання
Пекуча й терпка, як сльоза.
Хвилина мовчання –
В ній наша любов і гроза.
Священна хвилина мовчання.
Чимало свят дарує нам весна.
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Величне Свято Перемоги.
Це свято не затьмариться в віках,
В цей день нестимуть люди завжди квіти.
Не обміліє пам’яті ріка –
В серцях нащадків буде жити.
